Загроза оточення Вугледара стає все реальнішою
Як і очікувалося минулого тижня, окупанти таки зуміли перерізати дорогу Вугледар – село Костянтинівка та підійшли до південних околиць села Водяне. Також у ворога є ще кілька ділянок північніше від Водяного, де він потенційно може перерізати цю трасу та створити загрозу нашій обороні ще з іншого флангу. Загалом наразі Вугледар ще має дорогу, яка забезпечує основне постачання. Однак і до неї по прямій всього 7 км, а це вже суттєва небезпека для Сил оборони на цій ділянці фронту. З іншого боку, російські ресурси на межі вичерпання, а їхній наступ поступово згасає, особливо враховуючи ситуацію в самій Росії.
Фото: Еспресо Карта бойових дій за 14-21 серпня
Битва за Покровську агломерацію розпочалася
На Покровському напрямку росіяни переважають нас мінімум у три рази, а співвідношення втрат один до десяти на нашу користь – це дає розуміння загальної ситуації та надію на те, що їхній наступ незабаром вичерпає свої ресурси.
Наразі ж ворог зумів пробитися між усіма нашими захисними лініями, які були створені на Покровському напрямку для стримування підходу до міста. Росіяни вдало використали розриви між річками й обійшли спочатку річку Вовча, а потім і Журавку. Це дало їм змогу впритул підібратися до перших міст Покровської агломерації та почати їхній штурм Гродівки. Також вони безупинно рухалися вздовж залізничної колії – де вони вперлися у міську забудову Новогродівки. З іншого боку, Покровська агломерація, яка складається з п’яти міст і низки сіл у трьох районах, до війни налічувала 385 тис. населення – це нелегка ціль для росіян, яку вони зможуть захопити з наскоку. Битва за Покровськ може тривати багато місяців, а то й понад рік. Наразі ворога зупинили за 10 км від міста.
Фото: Еспресо Карта бойових дій за 14-21 серпня
Наступ на Гродівку триває вже другий тиждень, але без просування вперед. Відтак окупанти почали обходити місто з півдня, просуваючись уздовж річки Журавка, захопили однойменне село та підійшли до околиць Красного Яру. Втім, тут на них чекає система водяних перепон, а тому наступ пригальмує. Рашисти знову шукатимуть шпарини в українському захисті, ймовірно, біля Новогродівки або ще південніше. Наразі їхній наступ спрямований здебільшого на південь, де росіяни ще мають просування. Тут вони окупували Желанне й Миколаївку та зайшли у Новожеланне й Завітне, а також повністю витіснили Сили оборони з лівобережжя річки Вовча, північніше від Карлівського водосховища. У самій Карлівці ЗСУ вже кілька місяців тримають оборону, не відступаючи ні на крок. Однак загрозою для них може стати удар з північного флангу, звідки росіяни насуваються, рухаючись у напрямку на Калинове. Якщо ворог таки зможе проламати нашу оборону в районі Комишівки й Калинового, то ЗСУ доведеться відходити від Карлівки й займати нові позиції по лінії перед Українськом і Селидовим.
Окупація Нью-Йорка та битва за Торецьк
На жаль, рашисти за півтора місяця зуміли практично повністю окупувати Нью-Йорк. Сили оборони ще тримають позиції в північній частині селища. Але ворог обходить їх з усіх флангів. Це дозволило їм підійти до Торецька не тільки зі сходу, а й з півдня. Очевидно, найближчим часом, вони намагатимуться розвинути успіх, щоб охопити місто ще й із заходу. Тут наразі точаться бої на південних і східних околицях села Неліпівка, яка прикриває Торецьк із півдня. ЗСУ намагаються знищити окупантів, які наступають на Неліпівку, та намагаються обійти Нью-Йорк із заходу, і таким чином втримати свої позиції на півночі селища.
Окрім того, ворог буде намагатися згорнути нашу оборону в районі сіл Пантелеймонівка й Олександропіль і рухатися по трасі на Костянтинівку. Втім, наразі вони роблять спроби зайти на південні околиці Пантелеймонівки та вбити клин між українськими оборонними редутами в цих селах.
Фото: Еспресо Карта бойових дій за 14-21 серпня
У самому Торецьку лінія оборони й далі пролягає через Центральну вулицю та три терикони, які над нею височіють. Росіяни атакують одночасно всі три терикони, але їхні лобові атаки не дали результату, а тому вони пробують обійти терикони з півночі, пробиваючись через магістральну вулицю Дзержинського. Водночас вони розширюють свій контроль на села Північне та Дружба, намагаючись таким чином оточити Торецьк ще й з півночі. На цей час Північне окуповане на 90%, а Дружба на 50%.
Битва за Торецьк може стати однією з найбільш визначальних у цій війні, адже її результати вплинуть на багато інших ділянок фронту.
Часів Яр, Сіверськ, Куп’янськ і Вовчанськ
На більшості ділянках фронту кількість боїв зменшилась, а окупанти не мають жодного просування. В Часовому Яру Сили оборони продовжують стримувати ворога та не дають йому закріпитися на правому березі каналу, знищуючи всіх тих, хто робить такі спроби. Кількість таких спроб зменшилась. На Сіверському та Лиманському напрямках ситуація стабільно напружена, але окупанти не мають жодного просування. Наступ на Куп’янськ також продовжується, росіяни не значно розширили зону свого контролю біля Піщаного, адже перед тим, як почати серйозний наступ на місто їм потрібно захистити свої фланги. Втім, темпи їхнього просування вказують на те, що це швидко не відбудеться, якщо вони взагалі зважаться на штурм Куп’янська цього року. У Вовчанську російський фронт стагнує, адже частину військ довелося віддати для допомоги на Курщині. Звідси, ймовірно, незабаром будуть добрі новини від ЗСУ.
Буферна Курська область
Станом на 20 серпня Україна визнала, що контролює 93 населені пункти та 1263 км кв. території в Курській області. Курська операція вже виправдала себе на 200%, однак у міру її продовження з’являються нові горизонти й перспективи: ще більше полонених, ще більше вбитих і ще більше територій між Сеймом і Пслом. Натомість росіяни втікають: уже мінімум 120 тис. утекли самостійно, ще близько 60 тис. евакуювала влада – це приблизно 18% населення Курської області. ФСБ тотально евакуйовує населення Льговського та Рильського районів, а також частково ще трьох районів області.
У східній частині фронту ЗСУ намагалися його розширити та зайти на Білгородщину в районі сіл Демидівка та Колотилівка, однак тут у росіян є багато військових і добре розвинута логістика, тому обидві спроби зазнали невдачі. Втім, що далі на захід, то краща для нас ситуація. На південний схід від Суджі Сили оборони продовжують просування вздовж обох берегів річки Псел. Росіяни повідомляють про українську присутність не тільки у Ворожбі, а й у Гір’ї та Білиці.
Фото: Еспресо Карта бойових дій за 14-21 серпня
Найбільше спроб контратакувати росіяни здійснили по трасі Курськ – Суджа, зокрема, між селами Велике Солдатське й Мартинівка, але вони закінчилися провалом. Натомість ЗСУ розвивають наступ на трасу Е38 Рильськ – Курськ. Саме вона є ключовою для перекидання російських підкріплень на північ фронту на Курщині. Втім, всю трасу прострілює артилерія ЗСУ, а наші дрони активно працюють над нею. Тож є велика ймовірність що українські військові невдовзі вийдуть на дорогу десь між Рильськом і Льговом та обірвуть логістику. Де саме це станеться, наразі важко прогнозувати, адже ЗСУ рухаються на північ і трасою на Льгов, і паралельно до неї через села та пересічні й лісові дороги. Наприклад, зафіксовані удари російської артилерії по селах Журавлі та Новоселівка, а отже, там наші. Натомість наша артилерія вже б’є по Льгову, де нещодавно було влучання в залізничний вокзал. А в районі Малої Локні наші десантники із 95-ї бригади оточили частини 18-ої мотострілкової дивізії зс РФ.
Ще далі на захід українські війська не тільки зайшли в Коренево та витиснули ворога з центральної частини цього селища, а й обійшли його з півдня та півночі, взявши під вогневий контроль дорогу на Рильськ. З півночі ЗСУ просуваються через села Ольгівка, Вітрино й увійшли в Толпинський, розташований безпосередньо на дорозі на Рильськ. З півдня зайняли села Снагость, Апанасіївку та розпочали бій за Комарівку. Раніше ЗСУ полонили 102 російських військових, зокрема, й зі спецназу “Ахмат”, у районі КПП в селі Гордіївка та продовжили рух уздовж кордону.
Імовірно, найближчим часом росіяни, які опинились в оточенні у Коренево або здадуться, або їх знищать, бо втікати вплав через розлогий у цих місцях Сейм вони не зможуть.
Врешті Сили оборони створили велику пастку для кількох тисяч рашистів на площі у 250 тис. кв. км, які опинилися в оточенні між українським кордоном і річкою Сейм. Для цього ударами авіації ЗСУ знищили три мости через Сейм у селах Кариж, Званне та Глушково. Спроби росіян навести понтонні мости також закінчуються знищенням техніки, яку намагаються через них переправляти. Російські війська в Тьоткіно й інших КПП на кордоні опинилися в патовій ситуації: відступати вони вже не можуть, а воювати скоро не буде чим. Тому найближчим часом очікуємо, що весь Глушківський район перейде під контроль Сил оборони, як це сталося на території РФ між кордоном України та річкою Сейм, що на північний схід від Тьоткіно.
Попри всі ці втрати територій і військових, росіяни не поспішають перекидати на Курщину військових із Донеччини. Наразі вони планують назбирати 5-6 батальйонів з інших напрямків, здебільшого з Харківщини, Луганщини, Запоріжжя та Херсонщини, а також перекидають військових із Калінінграда. Начебто Путін поставив завдання витіснити ЗСУ із території РФ до жовтня, але навряд чи це їм вдасться із таким забезпеченням.
Росія у вогні
Четвертий день без спину горить одна з найбільших нафтобаз в Ростовському Пролетарську, яка забезпечувала фронт авіапальним та дизелем. На базі розташовані 70 резервуарів із нафтою загальною вартістю $180 млн. Спочатку від влучання безпілотників загорілись 11 резервуарів, потім вогонь перекинувся ще на 11, а сьогодні вночі підтримати стійкий рівень бавовни прилетіли ще кілька наших «бобрів». Попри те, що пожежу гасять майже 500 рятувальників та 130 одиниць техніки, вогонь поширюється доволі швидко, а частина рятувальників вже згоріли. Тому рятувати нафту відправили московських попів, які влаштували там молебень… Поки вони молились наші дрони прилетіли в Москву, про результати ударів наразі невідомо.
Як стало відомо, після удару ЗСУ по аеродромі “Саваслейка”, що в Нижньогородській області за 700 км від України, внаслідок атаки дронів ще 16 серпня були знищені літаки МІГ-31К та два літаки Іл-76, також пошкоджені ще, ймовірно, 5 літаків.
Карти створено на основі інформації, отриманої від Генерального штабу Збройних Сил України, а також з інших відкритих та перевірених джерел. Водночас карти не є максимально точними та лише умовно відображають тенденції в зоні бойових дій.
Загроза оточення Вугледара стає все більш реальною. Кокупанти вже перерізали дорогу Вугледар – Костянтинівка і досягли південних околиць села Водяне. Також ворог захопив декілька ділянок на північ від Водяного, де вони можуть перерізати дорогу і створити загрозу з іншого флангу. Вугледар наразі має ще одну дорогу, яка забезпечує основне постачання, але вона знаходиться всього за 7 км. Такі наближення є серйозною загрозою для Сил оборони. З іншого боку, російські ресурси на межі вичерпання, а наступ їх поступово згасає, особливо враховуючи ситуацію в самій Росії.
На Покровському напрямку росіяни переважають українські сили мінімум у три рази, а співвідношення втрат один до десяти на нашу користь. Росіяни зуміли пробитися між усіма захисними лініями на Покровському напрямку та вступили в бій за Покровську агломерацію. Вони вдало використали розриви між річками і наблизилися до міст Покровської агломерації. Битва за Покровськ може тривати довго. Наразі ворога зупинили за 10 км від міста.
Щодо Торецька, наступ на місто триває вже другий тиждень, але без просування. Окупанти почали обходити місто з півдня і захопили однойменне село та приблизилися до околиць Красного Яру. Проте вони зіткнуться з системою водяних перешкод. Росіяни зосереджуються на південь, де ще є простір для просування. Ситуація в Торецьку дуже напружена, бо місто є важливим вузлом на цьому напрямку.
На інших ділянках фронту ситуація стабільна, росіяни не мають значного просування. У деяких районах, таких як Часовий Яр, Сіверськ, Куп’янськ і Вовчанськ, росіяни намагаються атакувати, але зустрічають великий опір з боку українських сил. Курська оперція вже виправдала себе, і українські сили зазнали успіхів, але бої в цьому регіоні продовжуються, і вони можуть тривати ще довго. Російські війська вже зазнали втрат і втекли з Курської області, але вони намагаються зібрати нові сили з інших напрямків.
Пожежа на нафтобазі в Ростовському Пролетарську, яка забезпечує фронт авіапальним та дизелем, триває вже четвертий день. Рятувальники намагаються загасити вогонь, але попри всі зусилля, пожежа поширюється. Російські війська також постраждали від ударів ЗСУ на аеродромі “Саваслейка”, внаслідок чого знищено літаки. Втім, росіяни все ще збирають сили з різних напрямків, але їхні ресурси на межі вичерпання.
Отже, ситуація на Донбасі залишається напруженою, і наближення загрози оточення Вугледара, бої за Покровську агломерацію і Торецьк, а також успішна Курська оперція свідчать про продовження воєнних дій на фронті. Юкраїнські сили продовжують протидіяти росіянам, але загроза все ще існує і майбутні результати боїв ще важко прогнозувати.
Джерело: espreso.tv